1. |
То ми були
04:24
|
|||
2. |
Цивілізація
07:32
|
|||
|
Я не залишу нічого навколо,
Все повсихає, все погорить...
Байдужість, зненависть - від ями до скону.
Пекло на землю мені опустіть!
Нехай я помру та нічого не стане,
Я всесвіту центр, без мене ніяк.
Собою труїтиму землю погану,
Ганьбитиме пам'яттю кожен черв'як.
Диви, то не сонце, що сяяло в небі,
Кружляючи, шкрябяло ночі на дні.
То ти та такі ж всі шукали оселі.
Непотріб та шваль... плісняві й брудні.
То ж випадково тобі все дісталось.
Не те щоб ти то зберегти не змогло,
Та навіть не хтіло, тому й не старалось...
Не думав що треба, бо нічим було.
Мій труп розкладатиме все під собою,
Я наче простиня, що поле вкрива.
Сховаю я небо, прикривши труною,
І будем буяти як маса жива.
Я все поглинаю, все розтираю,
Переробляю життя на сміття,
Я крихти беру та долю картаю,
І інших богів, що призвав до буття.
Я сім'я плюю, воно гірше і гірше.
То не робив би, як часу я мав:
Чим ближче кінець тим тіло слабкіше.
Нащадки, завершіть те, що я почав!
|
||||
3. |
Смуток
04:54
|
|||
|
За дверима інший світ,
За спиною хижий слід...
Смуток йшов, позаду дмухав.
Немає сил, болючі рухи...
Крізь це ніщо, буття дрімуче,
Часів піски гострі, пекучі
Він піде слідом, по той землі,
Ледь торкаючись, гидуючи її.
Він творить й руйнує,
У мирі - сумує.
Дає й забирає,
За все покарає!
Богів вимишляє,
І всі вони злі.
Та добрих немає -
Лише слабкі й тупі,
Як і ти!
За подобою!
Із хворобою!
Знаходять - торгують,
Купляють - шахрують.
І саме тебе Він ненавидить люто,
Кожна хвилина - смертельна отрута.
На все його воля, та все твоя доля,
Ти - завжди поруганий, винен в усьому...
І порине світ у жаданий хаос,
Буде все гірше, ніж тоді здавалось.
Затремтить уся тобою заражена земля,
Ти непотріб, нескінченне це буття...
Кожен, кожен! з'їде з глузду,
Буде страшно, стане пусто.
Слово смутку оживе,
Запанує, кров проллє.
|
||||
4. |
Я завжди один
04:52
|
|||
|
Дихай повільніше, хворий життям!
Обпльований в спину, побитий, терплячий.
Завжди один на шляху в небуття.
...але крізь гримасу ти посмішку бачиш.
Звідки я є - то нікому знати.
Куди я іду - це відомо мені.
Я буду довго потроху вмирати,
Страждати від болю і ночі і дні.
Нехай все скінчиться - та легше вам буде,
Як встигните бачити згубу мою.
У кожного свій шлях від туги до суду -
Підходьте поближче, навіщо тягнуть?!
Зірку, що падає, славте очима -
Хай заздрість таїться почесна і справжня:
Все, чого прагнула, врешті зробила.
Слово сказала та зникла назавжди.
Та іншого світу не буде - й не треба!
Не хочу потрапити знов у цю пастку.
Надієтесь? То ваші спрага й потреба
Мене в це не втягуйте. Пийте поразку!
Заздрість, зневіра, неправда, омана
Ненасить, насилля, байдужість, зненависть...
Для людства це дуже нормально (й замало),
Все добре - лише випадковість та даність.
Так, я бажаю згоріти від спеки,
Змерзти живцем - і щоб не було шкода!
любов це найнижчий божок недалекий,
Я хочу відчути Огиду та Злобу!
Лякає можливість згубити трагічність
Й катарсису не досягти нагороди...
...чи був я народжений, чи я і є вічність?..
Чому коротка вона для насолоди?
|
||||
5. |
||||
|
Моління, моління...
Безвусте каміння.
До неба пірнати,
Очима з'їдати.
Та грім налякає -
Від жаху змокає.
Як смішно, тягнись!
Сонця торкнись!
Мій слухай сміх:
Набридло пану бути добрим.
До страти всіх!
Тіла стелитиму за обрій!
...і відштовхнув
Ті душі, в спокої застиглі.
В них навіть страх і той заснув -
Мені вони вже не потрібні.
Ти попіл, душа твоя добриво,
Бо матеріальна - бо тіла частина.
Нікуди не йтиме із тебе холодного
Гнити лишається, потім загине.
Ні космосу зірок,
Нічого незнаного...
Безрух та змрок
Для тебе поганого.
Дошка до гробу - ось тобі небо,
Що сипле землею потроху.
З собою мішає - то так було треба?!
В ніщо розтирає епоху!
Обвуглені камені, забруднені ріки,
Моря зеленілі, смердюче повітря
Тількі тому що з'явився я жити.
(Тількі тому, що це - Я!)
І це я ще не починав...
|
||||
6. |
Чим це все закінчиться
03:56
|
|||
|
"" Напруга та очікування ""
|
||||
7. |
Жалюгідний
08:05
|
|||
|
Страх у серці поселився,
Він усюди й назавжди.
Страх у думці зачаївся...
Шлях в бездоню проклади!
Ніби пес. Смердюча клітка.
Сам забився у куток
Від усього світу. Бридко.
Ще й благає про життя ковток!
У сутінках, зневолений.
Страх кромсає на клапті.
Самотній і знедолений,
Занурений у самоті.
Голод. Сморід і хвороба.
Вже гниєш живцем. Байдуже.
Самогубства буде спроба
Жалюгідна, смішно дуже.
Світло згасло. Знову били.
І надія разом з ним.
І немає більше сили
Змагатися нічим з нічим.
Затьмарена свідомість
Вже не дасть покою.
Починає жерти совість,
Винен сам у своїй долі.
Жени від себе дивні думки -
Бий чолом брудну підлогу,
Потрощи о стіни руки,
Зламай собі обидві ноги.
Майбутнього тепер немає,
І минулого не було.
І нічого не тримає,
Тебе життя давно забуло.
Джерело твого роду -
Це блювотина,
Ти навіть не істота -
Ти лише людина.
Смерть твоя відрада,
Ти м'яса тухла купа.
Така тобі порада:
Здохни, сука. Дохни тупо.
Ніхто і не згадає
Смерда жалюгідного,
Сволоту безіменну,
Пса бродячого огидного.
Глибоко у ґрунті пучить
Твій труп смердючий.
Не зашкодить вже мені
На моїй землі!
Все твоє життя -
Це твоє життя...
|
||||
If you like Голоси моїх зневірених думок, you may also like:
Nation of the Unconquered
by Ukrainian Resistance
supported by 6 fans who also own “Голоси моїх зневірених думок”
Stay strong, never give up 💙💛
go to album
supported by 4 fans who also own “Голоси моїх зневірених думок”
You know when a big sheet of ice snaps? That’s this.
go to album
Мисливці (The Hunters)
by Чорторий / Chortoryi
supported by 4 fans who also own “Голоси моїх зневірених думок”
go to album
featured on Bandcamp Radio Mar 18, 2022
go to album
Illusions In The Wake
by NOLTEM
featured on Bandcamp Radio Oct 29, 2021
go to album
Altäre der Vergänglichkeit
by Wrack
Crushing blackened doom from this German band that counterbalances blinding fury with moments of surprising, melancholy melody.
go to album
supported by 4 fans who also own “Голоси моїх зневірених думок”
I have listened to a LOT of svrm this year. Arm Ukraine. Protect this scene.
go to album
